Християнські історії для дітей. "Довіра і послух"

Ігор і Давид каталися на велосипедах по вулиці й побачили Васю, який бавився з планером на подвір’ї перед своїм домом. “Привіт, Вася!”- сказали вони. “Ми їдемо бавитися на маленьке болото за супермакетом. Хочеш з нами?” Вася подумав, що це було б цікаво і побіг додому запитати дозвіл у мами.

“Ні, дорогенький,” — була її відповідь. “Тобі небезпечно кататися по завантаженій машинами вулиці, а болото це не місце для гри”. Вася знав, що мама не змінить своєї думки і незадоволено пробуркотів: “Мені ніколи не можна нічого робити!” Коли друзі почули, що він не може поїхати з ними, вони поїхали самі.

Ранок Васі був зіпсутий! Його мама ніколи нічого йому не дозволяє! Він думав як добре його друзям і пішов скаржитися мамі. Мама пекла тістечка, які її син завжди любив. “Я не розумію чому я не можу піти з хлопцями”, — поскаржився Вася.

“Васильку, — почала мама, — я більше не хочу про це чути. Ти повинен довіряти мені й розуміти, що я знаю як буде краще для тебе”. Вася повернувся і попрямував на подвір’я перед домом. Він вирішив дочекатися повернення Ігора і Давида, щоби почути як добре вони провели свій час. “Щасливі хлопці”, — сказав він, запускаючи свій планер у повітря.

“Васю!”, покликала сусідка, пані Оксана, — “будь-ласка, підійди сюди!” Вася підбіг до дверей сусіднього дому. “У мене є невеличка торбинка з мармуровими кульками, якими бавився мій хлопчик, коли він був у твоєму віці. Я хочу подарувати це тобі, якщо ти не проти”. “Нічого собі!”, вигукнув Вася, — “це просто чудуво!” Коли Вася взяв торбинку з мармуровими кульками, подякував пані Оксані. Потім він швидко відкрив торбинку і побачив гарні кульки. Коли він взяв декілька з них у руку, то вигукнув: “Які великі! У мене ще ніколи не було таких гарних кульок! Ще раз дякую, пані Оксано!”

Вася був у захваті від подарунка. Він ще ніколи не бачив таких гарних кульок і побіг додому показати їх мамі. Вася був настільки захоплений, що зовсім забув про повернення Ігора і Давида.

Невздовзі повернувся Ігор. Коли Василь показав йому свої нові кульки, Ігор сказав: “Ти щасливий, що ти залишився вдома! У тебе тепер є нові кульки, а нам на болоті було зовсім не цікаво! Я повністю намочив мої нові кросівки, а Давид сильно подряпав собі ногу, коли він переповзав під старою сіткою. Його мама сказала, що йому тепер треба робити уколи від стовбняка. Бідолашний Давид!”

Ввечері, коли Вася і його батьки зібралися на домашнє вечірнє богослужіння, його тато прочитав Псалом 37:3. “Надійся на Господа і добре чини.” Потім тато пояснив, що надіятися на Господа означає довіряти Йому і знати, що все сказане Ним є нам на добро.

“Тепер я знаю”, почав Вася, — “що я також повинен довіряти моїм батькам. Ви завжди знаєте як для мене буде найкраще”.

“Васю, я радий, що ти це знаєш”, сказав тато, — “що коли ти слухняний батькам, ти тоді довіряєш Богу і слухняний Йому”. Потім Вася разом з батьками заспівав цю пісню:

Прославмо Бога сил всім серцем і устами
За те, що нас водив безпечними шляхами.
Бо ще з дитячих літ добро нам посилав,
Провадив і стеріг, від смерті захищав.

Ми просим, Боже наш, будь з нами в дні майбутні,
Щоб в цей лукавий час з дороги не звернути.
За руки нас тримай в прийдешні дні життя,
Як Пастир, направляй в щасливе майбуття.

Коли Вася співав ці слова, він знав що вони означають. У нього було бажання довіряти Богу і бути слухняним Йому. Він розумів, що це шлях до щастя.

Хлопці й дівчата, якщо ми йдемо за Ісусом, тоді ми будемо вірити, що Він знає як буде для нас найкраще. Ми будемо Йому довіряти і будемо Йому слухняні. Я хочу йти за Ісусом, а ви?

Понравилась статья? Поделитесь:

Похожие статьи:

Християнські історії для дітей. "ВЕСЕЛІ КАНІКУЛИ"

Християнські історії для дітей. Запаслива мишка

Християнські історії для дітей. "Cнігова баба"

Християнські історії для дітей

Християнські історії для дітей. "Маленький мурашка працівник"