Найбільш нелогічні питання, які батьки задають своїм дітям

Рус

Ну і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають
Смішно і сказать комусь!
Бо щодня мене питають
Лиш одне: “чому” й “чому”?
Ти чому образив Віку?
А чому отримав двійку?
І чому прийшов так пізно?
Та чому в шкарпетках різних?
Ти чому такий не послух?
А чому не стелиш постіль?
Ти чому вірша не учиш?
А чому портфель без ручки?
І чому такий синець
Ох! Настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи
Хоч би дуже захотів…
Треба їх віддать до школи,

Хай питають вчителів!

Анатолій Костецький  - "Батьки-чомучки”

Досить часто мені доводиться чути, а іноді й самій задавати зовсім нелогічні питання. Подібні питання є вкрай зайвими в правильному вихованні дитини.

Запам'ятайте: якщо ми прагнемо бачити свою дитину мудрою, цілеспрямованою, здоровою і життєрадісною, необхідно назавжди позбутися нелогічного спілкування. Кожне наше слово повинне бути добре обміркованим і правильно сформульованим. Наша мова повинна мати сенс і зміст, щоб спілкування було в радість нам і оточуючим нас людям!

Отже, подивимось на перелік знайомих мені нелогічних питань. Думаю, кожний з вас зміг би його доповнити тими питаннями, які вам доводилось коли-небудь чути.

1. І в кого ти вдався таким … (впертим, допитливим, не слухняним і т.д.)

А ви як думаєте? Напевно, у сусіда? Та ні, це ж ваша дитина! Ви її народили, ви її й виховуєте! А якщо навіть і не на вас, то на вашу другу половину, яку ви самі ж собі й обирали...

2. Чому ти мене не слухаєш?!!!

А ви самі почули своє запитання? А дитину свого ви завжди слухаєте? Але ж вона також людина, яка народжена вільною! Вона, хоч і маленька, але все-таки має свою точку зору. Ви саме для того й існуєте в житті свого малюка, щоб допомогти йому зробити правильний вибір. Допомогти, жодним чином не означає, вирішити все змість неї!

3. Навіщо ти це зробив (розбив, зламав, впав...)?

Напевно, це трапилося не навмисно. Розгублена дитина сама уже налякана і засмучена. Замість того, щоб її підтримати, ми починаємо виливати на неї потік своїх негативних емоцій. Дитина доросліша почне захищатися, а наступного разу — постарається сховати сліди того, що трапилося або перевести провину на інших. Ваше питання спонукає її до обману.
У результаті утворюється конфлікт і непорозуміння. Дитина може замкнутися в собі, у результаті чого виникає недолік спілкування.

4. І куди це ти пішов?

Напевно, ви самі знаєте куди. Краще поставте запитання собі: як його звідти повернути й запобігти цьому наступного разу.

5. ...і що тобі там потрібно?

Цілком логічна відповідь: — задовольнити свій інтерес. Пізнаючи щось нове, дитина одержує знання про навколишній світ, розвивається, стає дорослішою й самостійнішою (безперечно, нам так хочеться, щоб малюк був саме таким)

6. Чому ти ПОСТІЙНО це робиш?

Так, ця дія дитини, про яку ми йому в черговий раз нагадуємо, нас дуже дратує. Але, це ніяк не є приводом докору! Скажіть краще: сину, донечко, мені  дуже не подобається те, що ти робиш, будь ласка, не повторюй цього більш. Поговоріть зі своєю дитиною! Можливо саме таким чином вона домагається вашої уваги? І ще: у докорі, зауваженні або вираженні своїх емоцій ми не маємо права перебільшувати! Адже напевно, дію, яка повторилася 3-4 рази, та навіть і 10 раз, все-таки не варто називати постійною. До того ж, у такий спосіб ви самі, як би, програмуєте ваше маля на подальше повторення своїх дій.

7. Що тобі від мене треба, бачиш — я зайнятий? (Чому ти постійно мені заважаєш?)

Це питання не тільки не логічне, але й не педагогічне і взагалі, нелюдське. Воно повиненне бути раз і назавжди забуте кожною людиною на землі.

Дорогі друзі, хіба є у світі щось більш коштовне, ніж спілкування, увага й любов? Батьки, невже, у вас є більш важливі справи в цьому світі, ніж  виховання власних дітей? Хіба не це є основними нашими покликанням і завданням у житті? Хіба не для спілкування кожний із нас створений?!

Давайте візьмемо приклад з Книги книг, з її початку. Після гріхопадіння людини Бог не ставить запитання, яке могло б обвинуватити Адама та Єву. Його питання ведуть до обмірковування ситуації, осмислення положення в якому вони опинилися. Замість питання: "Що ви наробили?", "Чому не послухали Моїх слів?", "Хіба ви Мені не довіряєте" і т.д. звучить питання "Адам, де ти?". Бог підводить Адама до того, щоб він сам у всьому зізнався, покаявся, зрозумів, зрештою, де він опинився. Питання "Чи не їв ти...?" якби повільно наближає людину, якій важко визнати свою провину, до каяття.

Бог, Який є нашим Батьком бажає спілкування з нами. Він також бажає, щоб ми спілкувалися з нашими дітьми, були їм прикладом і розуміли їх. Адже не даремно Він довірив нам саме наших дітей, таких, якими вони є — таких улюблених, і іноді неслухняних, таких швидких, а іноді — не дуже, таких залежних від нас і таких самостійних! І авжеж, напевно не дарма, Він дав цим дивовижним малюкам саме таких батьків як ми!

Саме ми повинні їх берегти, любити, бути для них прикладом у всьому — у діях, словах, поведінці. Нехай же наше з ними спілкування буде завжди логічним і споненим порозуміння! А вчинки нехай завжди відповідають нашим словам!