ВЕЧІРНЯ МОЛИТВА (Дитяча програма)
Інтер'єр: дитяча кімната з ліжечком і книжковою полицею
Дійові особи: ведмедик Гоша (іграшка на руку), хлопчик Вовчик (5-7 років), мама.
Формат: 10 хв.
Гоша: Привіт, малята! Як чудово, що ви разом з нами в цій кімнаті. Я відкрию вам один секрет. Це не проста кімната, бо кожного вечора тут звучить особлива молитва, а ще… Бачите он там Книгу на полиці? Це особлива Книга, в ній дуже багато повчальних і надзвичайно цікавих історій. А ще я хочу вас познайомити з моїм другом, Вовчиком. Він хороший хлопчик, але з ним, як і з усіма, трапляються різні пригоди. А от, напевно, і він.
Входить хлопчик, тримаючи в руках пакуночок з цукерками. Сідає на ліжечко поруч з ведмедиком.
Вовчик: О, Гошо! А що в мене є-є… Цукерки!
Гоша: О, цукерки, я люблю цукерки!
Вовчик: До мене приходила бабуся… Я люблю, коли до мене приходить бабуся.
Гоша: Тому що вона приносить цукерки?
Вовчик: Так, бабуся завжди має для мене щось смачненьке.
Гоша: То що ти любиш більше, цукерки, чи бабусю?
Вовчик: Ну, звичайно, що бабусю. Вона мене любить, а цукерки ж не можуть любити.
Вовчик: Ну, давай будемо ділитися. А ти, Гошо, вмієш рахувати?
Розкладає цукерки і рахує.
Вовчик: 1,2,3,4,5. І по скільки ж це вийде цукерок, якщо поділити на нас двох?
Гоша: Я не знаю.
Вовчик: І я не знаю. Давай так: тобі, мені, тобі, мені, тобі… Ой, чомусь в тебе більше виходить. Ану ти спробуй.
Гоша: мені, тобі, мені, тобі, мені.
Вовчик: знову мені не вистачило цукерки. Що ж робити? А знаєш що, Гошо. Краще я ці цукерки заховаю і сам з'їм.
Гоша: сам з'їсиш? А я буду дивитися?
Вовчик: Ні, ти не будеш дивитися. Коли мама виключить світло, я дістану їх з-під подушки і з'їм.
Кладе цукерки в торбинку і ховає під подушку.
Гоша: А хіба так смачно?
Входить мама.
Мама: Вовчику, настав час вечірньої історії. Ти готовий слухати?
Вовчик: Так, мамо. Я дуже люблю історії.
Мама дістає з полиці велику ілюстровану Біблію і розповідає історію.
Мама: Не тільки ти любиш історії. Всі люблять слухати щось цікавеньке, і не тільки діти, а й дорослі. А Ісус, коли був на нашій землі, розповідав дуже цікаві історії, тому до нього приходило дуже багато людей. І от одного дня до Ісуса прийшло дуже багато людей. Хто любив слухати, а хто шукав зцілення чи прощення. Були там і дорослі поважні чоловіки, і мами з дітками. Деякі люди пройшли дуже довгий шлях, щоб побачити Ісуса. Цілий день вони уважно слухали Ісуса, щоб не пропустити жодного слова. І ось настав вечір. Всі стомилися і зголодніли, і люди, що прийшли послухати, і Ісус, і Його учні. Що ж робити? Учні запропонували Ісусу: «Відпусти людей, нехай вони підуть і куплять собі їсти». Ісус поглянув на людей, що зібралися біля нього, вони були дуже стомленими, маленькі дітки плакали і просили у своїх мам їсти, але вони не мали що їм дати. Ісусу стало шкода їх. Де вони знайдуть їжу? Як вони дійдуть додому? А маленькі дітки не зможуть заснути голодними. «Ви дайте їм їсти!» — сказав Ісус своїм учням.
«Де нам знайти стільки їжі?» — перелякалися учні. «А що у вас є», — запитав Ісус. «Тільки 5 хлібів і 2 рибки».
А знаєш, Вовчику, де вони взяли цю їжу? Це маленький хлопчик приніс з собою. Ми навіть не знаємо його імені, зате ми знаємо, яким він був щедрим, що віддав Ісусові усю свою їжу, хоча, напевно, і сам був голодний.
А далі сталося чудо. Коли Ісус взяв у руки ці 5 хлібів і 2 рибки, і помолився, то їжі стало так багато, що наїлися усі, та ще й залишилося 12 великих кошиків. Мами раділи, маленькі діти посміхалися, усі були задоволені.
А як ти думаєш, Вовчику, що відчував той хлопчик, який віддав Ісусові свій обід?
Вовчик: я навіть не знаю. Він, напевно, був дуже радий, що поділився.
Мама: а ти наколи не помічав, що все, чим ми ділимося, набагато смачніше, і його ніби не меншає, а навпаки, більшає? Цукерка, розділена з другом, набагато солодша за ту, яку з’їси сам, щоб ніхто не побачив.
Вовчик: мамочко, бабуся мене сьогодні вгостила цукерками.
Дістає пакуночок з-під подушки.
Мама: А чому вони під подушкою? Вони ж могли там розстанути!
Вовчик: мені соромно, але я хотів їх з'їсти сам, щоб ніхто не бачив, я хотів щоб мені більше було. Але тепер я хочу поділитися.
Мама: Я рада, що маленький хлопчик з Біблії навчив тебе ділитися. Давай цукерки вже завтра з'їмо. А тепер помолишся?
Вовчик: Так. Дорогий Ісус, дякую Тобі, що Ти вчиш мене бути щедрим, бо Ти такий. Допоможи мені бути таким, як Ти. Благослови нас на цю нічку. Амінь.
Мама: Амінь. А тепер лягай, пора вже відпочивати.
Мама вкриває Вовчика, звучить колискова.
Понравилась статья? Поделитесь:
Похожие статьи:
Ви - сіль землі. Сценка на 5 дій
МУДРИЙ ПРАВИТЕЛЬ. Сценка на 1 дію
Нет комментариев. Ваш будет первым!
