Наверх

Історія для дітей: "Cнігова баба"

3 апреля 2012 - Мария Власюк

Настали зимові канікули. Ангеліна з мамою і татом знову їхали в село до бабусі. Останні дні випало дуже багато снігу, інколи здавалося, що цей снігопад ніколи не закінчиться. Але нарешті небо розчистилося, і на ньому знову з'явилося сонечко, його промені яскраво виблискували на безкінечних снігових заметах. Ангеліна дивилася у бокове вікно автомобіля, і їй інколи здавалося, що вони їдуть в тунелі: трасу постійно очищали від снігу, тому великі кучугури, як гори, лежали на обочині дороги.

-         Добре, що трасу прочистили, але якщо дорога до села заметена, то як ми проїдемо? - стривожено запитала мама в тата.

-         Напевно, доведеться розвернутися і поїхати додому, а зустріч з батьками відкласти на інші вихідні.

Ангеліна почала хвилюватися. Адже вона так хотіла зустрітися з бабусею і дідусем, а ще зі своєю подругою Оленкою. «Що ж робити?» - подумала вона, і, закривши очі, тихенько помолилася Ісусу: «Дорогий Ісус, допоможи, щоб дорога була розчищена і ми могли потрапити сьогодні до бабусі. Амінь».  Вона була певно, що Ісус обов’язково допоможе.

Через якусь мить тато, прислухаючись, як їде машина, схвильовано заговорив:

-         Що там так стукає?

Зупинивши автомобіль, тато обійшов його з усіх боків.

-         Оце так, колесо пробито, потрібно замінити.

Ангеліна ніяк не могла зрозуміти, що ж це таке, коли вона тільки помолилася, пробилося колесо. Але ж Ісус ніколи не підводить!

Через декілька хвилин вони вже їхали далі. А ось і поворот на сільську дорогу. «Хоч би дорога була розчищена!» - все ще хвилювалася Ангеліна.

Яке щастя, дорога була чистою, по краях лежали великі кучугури снігу, але посередині було розчищено нешироку доріжку. «Дякую, Тобі, Ісусе!» - раділа Ангеліна. Але що це? Попереду вони побачили жовті вогники мигалок – це їхала велика машина і розчищу вала дорогу від снігу.  Прямо перед ними!

-         Якби ми не зупинилися, щоб замінити колесо, то побачили б заметену дорогу, розвернулися і поїхали додому, - сказав тато.

-         Так ось для чого ми зупинилися, щоб замінити колесо, - для Ангеліни тепер все стало зрозуміло, і вона ще раз переконалася, що Ісус ніколи не підводить.

 Поволі просуваючись за снігоочищувальною машиною, Ангеліна  з мамою і татом нарешті приїхали до бабусі і дідуся. Як же їм раділи! Дідусь добре натопив пічку і в хаті було тепло-тепло, а бабуся приготувала смачні гостинці: насіння гарбуза і сушені яблучка.

Ангеліна найперше розповіла про пригоду, що сталася з ними в дорозі,  потім скуштувала гостинчики, а потім вирішила піти на двір, щоб відшукати свою подругу.

     Довго її шукати не довелося, Оленка вже була в їх дворі:

-         Ангеліно, я побачила вашу машину і вирішила покликати тебе, вдвох буде веселіше.

-         А куди ти збираєшся, в діряве відро скарбів не назбираєш, – з посмішкою запитала Ангеліна, побачивши в руках у подруги відро без дна.

-         Це для снігової баби, допоможеш мені її зліпити?

-         О, звичайно, ми зліпимо справжню снігову бабу?! – Ангеліна ще ніколи не ліпила снігової баби.

Залишаючи на снігу глибокі сліди, дівчатка вийшли на город. О, як тут все змінилося! Влітку все кругом було зеленим, а тепер все вкрилося блискучою білою ковдрою. Ангеліна деякий час зачаровано дивилася на дивовижний пейзаж, аж поки її не перервала подруга:

-         Ну що, за роботу!

Повторюючи за Оленкою, Ангеліна спочатку зліпила чим побільшу сніжку, а потім почала котити її по снігові. Залишаючи за собою глибокий слід, куля все більше і більше росла, аж поки не стала такою великою, що її вже не можна було зрушити з місця.

-         Думаю, досить, - поглянувши на величезні кулі, сказала Оленка, - а то ми не зможемо їх одна на одну поставити.

Поки Ангеліна поплескувала свою кулю по білих боках, Оленка, хукаючи на свої ручки, намагалася їх зігріти теплим подихом.

-         Що з твоїми ручками, - вигукнула Ангеліна, помітивши, які стали червоні пальчики її подруги.

-         То нічого, - посміхнулася Оленка, - просто трішки змерзли, зараз я їх нагрію.

-         А де твої рукавички?

У відповідь дівчинка тільки зніяковіло знизала плечима.

- А знаєш що, - Ангеліна швидко стягнула свої рукавички, - на ось мої, так ти швидше нагрієш ручки.

Одягнувши Ангелінині рукавички, Оленка зачаровано дивилася на свої ручки: кожен пальчик був іншого кольору, про такі рукавички вона могла тільки мріяти.

Трошки нагрівши ручки і перепочивши, Оленка простягнула Ангеліні її чудові рукавички і весело промовила:

-         Ну що ж, тепер потрібно наші кулі поставити одна на одну і ще виліпити голову.

-         А як же ш ти будеш без рукавичок? Твої пальчики знову замерзнуть, - захвилювалась Ангеліна. – А знаєш що, давай я тобі дам одну рукавичку, і мені буде одна, а іншу ручку будемо гріти в кишені.

Так і зробили. Але однією ручкою було незручно працювати, тому часто неодягнена ручка приходила на допомогу. Так дівчатка поставили меншу кулю на більшу (то вдалося їм дуже нелегко), зліпили голову, з сухих гілок зробили руки. Час від часу дівчатка мінялися рукавичками, розтирали і зігрівали одна одній теплим подихом змерзлі ручки. Діряве відро, яке принесла Оленка, стало сніговій бабі замість шапки. З каштанів дівчатка зробили їй очки, з морквинки – носик, а ягідками калини виклали посмішку, навіть щічки червоні намалювали.  

         Заходило сонечко, і його промені зафарбували білу снігову ковдру червоними і золотими кольорами. Посеред городу стояла кароока снігова баба. Вона своєю посмішкою провела двох дівчаток, і тільки вона побачила, як  Ангеліна віддала Оленці свою другу рукавичку, і як вони попрощалися. На ніч трохи похолодало, сніг рипів під ногами. Думаєте, сніговій бабі буде холодно там на городі? Зовсім ні, адже вони зігріта теплом щирої дружби.

Рейтинг: 0 Голосов: 0 2235 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

© All Rights Reserved. Дети скоро!
При цитировании материалов сайта прямая ссылка обязательна. Полное использование материалов запрещено.
Телеканал Надія Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Яндекс.Метрика