Наверх

Історія для дітей: "Мрії збуваються"

3 апреля 2012 - Мария Власюк

На прилавку одного магазина жив горщик. Це був звичайний зелений емальований горщик з одним вушком (такі горщики зазвичай купують маленьким діткам). Разом з ним на полиці стояло різний кухонний посуд: каструлі, кухлики, вази, чайники - усі вони мріяли, що одного разу їх хтось забере з цього магазину, і вони нарешті зможуть виконати своє призначення.

«А яке ж моє призначення? – не раз задумувався горщик. – Можливо, в мене будуть класти їжу, чи наливати воду. Я досить міцний, можу витримати і високу температуру».

«Але найбільше мені б хотілося, - часто мріяв горщик, - щоб в мене поставили квіти. Тоді б я став прикрасою оселі. О, мої зелені боки дуже гарно гармоніювали б із свіжим листям». Він поглядав на сусідню полицю, де стояли блискучі кришталеві вази, і думав, що він не гірший за них.

І ось нарешті настав цей день! Продавець зняв горщика з полиці, якась жіночка з маленькою дівчинкою довго оглядали його, а тоді поклали в сумку. Кришталеві вази залишилися в магазині, а щасливий горщик ішов назустріч своєму призначенню.

І ось його принесли у дім, і … поставили в куток на підлогу.

«Нічого, - втішав себе горщик, - це ненадовго. Можливо, хазяйка не може ще знайти мені місця, або боїться, щоб дівчинка мене не розбила. Скоро і я буду на висоті, разом з кришталевими вазами».

Але проходив день за днем, а горщик так і стояв у кутку, а маленька дівчинка використовувала його за призначенням. Для гордого горщика це було надто великим приниженням.  Всі дні для нього були однаковими, однаково похмурими і безнадійними, він навіть не смів і дивитися на полицю, де стояли кришталеві вази, йому здавалося, що вони глузують з нього. «Чому, ну чому, за що так несправедливо поступили зі мною, я заслуговую кращого ставлення?» - все ніяк не міг зрозуміти принижений горщик. Аж поки одного дня старий самовар не обірвав його сумні роздуми:

- О, горщику, я бачу, що ти тут новачок. Чому ти все такий похнюплений?

Голос самовара був досить таки дружелюбним, і горщик вирішив поділитися з ним своїм горем і своїми розбитими мріями.

-  Ось так тепер з дня на день я мушу терпіти таке приниження, - закінчив він свою невеселу розповідь. 

-         Чому ти вважаєш це приниженням? – здивувався самовар. – Чи помітив ти, друже, скільки в цьому домі багато посуду. І кожен має своє місце і своє призначення. Каструлі, чашки, чайники, відра, - усі тут є для того, щоб допомагати людям. Так, в цьому домі є кришталеві вази, в які ставлять квіти, вони служать прикрасою в домі. Але ж є і інший посуд, є посуд святковий, а є для щоденного вжитку. Але кожен, хто виконує своє призначення, важливий у цьому домі. Ну що ж, твоє призначення – слугувати маленьким дітям, але ж воно ніяк не принижує тебе. Тому підбадьорся, не варто сумувати, адже ти виконуєш свою місію, своє призначення. І хто-зна, можливо, колись і в тобі зацвітуть квіти.

З того дня усе для горщика перемінилося. Він щиро радів, коли до нього підходили дітки, адже він виконував своє призначення. Він дивився на кришталеві вази, і думав, що він не гірший за них, просто в нього інше призначення.

Минали роки. Виросли діти. А горщик все стояв у кутку, тільки тепер його, здається, ніхто не помічав. Він старався не сумувати, він вірив, що він ще потрібний у цьому домі. Аж поки одного дня господиня зупинилася біля нього.

«О, щастя, - подумав горщик, - нарешті мене помітили!» Жінка взяла горщик в руки і винесла з кімнати, через якусь мить він опинився в новому місці, під відкритим небом.

-         Де я? – боязко оглядаючись навкруги тихо запитав горщик.

-         На купі металобрухту, - почув він знайомий голос.

-         О, самоваре, як добре, що я зустрів тебе. І що тепер з нами буде?

-         Тепер наша дорога – на переробку, - тихо відповів самовар.

-         І що це означає? – перелякався горщик.

-         Це означає, що нас тепер перероблять і зроблять, на приклад, автомобіль…

-         Або відро, - хіхікнула іржава тертка.

Горщик усе зрозумів. Він опинився серед непотрібних  уже речей. Його просто викинули на вулицю, от і все. Немає нічого гіршого, ніж знати, що ти вже нікому не потрібний.

Проходив день за днем, горщик так і лежав під відкритим небом, а воно то поливало його дощами, то засипало холодним снігом.

Настала весна, розстав сніг, засяяло сонечко, здавалося, є чому радіти. Та в бідного горщика з’явилась щу одна прикрість: там, де була відбита емаль, від дощу і снігу в ньому зробилась дірка.

«Яка тепер різниця, скільки в мені дірок, - сумно зітхнув горщик, - все одно я вже не що інше, як сміття».

Та одного дня молода дівчина (саме та, яка тоді прийшла з мамою в магазин) проходила по подвір’ю, вона помітила горщика, що лежав серед іншого сміття, і взяла його в руки, погладила пальцем дірку…

«О, я вже недостойний лежати навіть серед металобрухту, зараз вона пожбурить мене ще далі, прощавай, друже самоваре!» - в розпачі подумав  горщик.

Та дівчина не викинула його, а помила під краном, а потім насипала в нього землі.

«Навіщо вона це робить», - дивувався горщик.

Та коли господиня посадила в землю саджанець, горщик усе зрозумів.

«О, я тепер став горщиком для квітів! – зрадів він. – Так, і моя дірка дуже тут доречна, вона буде служити тому, щоб сходила зайва вода».

З того дня горщик жив уже не ради себе, а ради тієї маленької рослинки, яка росла в ньому. Він більше, як хто інший, радів теплому весняному сонечкові, адже завдяки йому листочки у вазончика ставали ще зеленішими і яскравішими. А одного разу серед листочків з’явилися маленькі пуп’янки, а потім зацвіли яскраво-червоні квіти. І вазона в горщику занесли до хати, поставили на столі – він став прикрасою оселі. Яскраві квіти веселили око кожному, хто заходив у кімнату, але здавалося, що і горщик від радості зацвів як ті квіти.

Рейтинг: 0 Голосов: 0 3813 просмотров
Комментарии (1)
oksana # 9 февраля 2014 в 20:45 0
Дуже цікава та повчальна історія навіть дорослі в неї повірять не те що дітки...
© All Rights Reserved. Дети скоро!
При цитировании материалов сайта прямая ссылка обязательна. Полное использование материалов запрещено.
Телеканал Надія Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Яндекс.Метрика