Заклички

Ще одна моя домашня робота з синочком. З читання дитині задали вивчити закличку, а разом з тим розповісти, що це таке і з чим його їдять.

Слово Закличка походить від слова «закликати». У наших предків-язичників, які вірували в магічну силу слова, це були музично-поетичні твори, з допомогою яких вони закликали небесні світила в метеорологічні явища – сонце, місяць, дощ, вітер, хмари тощо, для покращення здебільшого землеробної праці. З плином часу і приходом християнства заклички перейшли з позиції вербальної магії дорослих до позиції дитячої фольклорної гри. Тепер заклички – дитяча творчість.

Закличка складається з експозиції та епілогу в якому криється прохання чи бажання (припинення дощу, виглянення сонця тощо). Виконуються речитативно-декламаційно, часто з пантомімічними рухами головою, руками, тулубом.

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
Поставлю на вербі,
Щоб вийшли горобці,
Я яєчком забілю,
А яєчко прісне,
А сонечко блисне.

Вигрій, вигрій, сонечко,
На широке полечко,
На наше подвір'ячко,
На бабине зіллячко.
Там дід косить,
Сонця просить,
Хмару розбиває,
Сонця добуває.
Бий, дзвоне, бий!
Хмару розбий.

Вода, вода холодная,
Стечи з мене,
Натрій мене.
А з кого не стече,
Того сонце спече.

Дощику, дощику, не мани, не мани
Та ще лучче сипони, сипони.

Журавель, журавель,
Колесом, колесом!
Зав'яжем тобі очі
Красним поясом, поясом.
Журавель, журавель,
Кругом дороги!..
Як не скажеш:
«Помагайбі»,
Зв'яжем тобі ноги.

Зозуле рябенька
Пташипо маленька!
Закуй мені по звичаю,
Доки жити в світі маю?

Коте, коте!
Вилий воду на колоду —
Чи на грім, чи на дощ, чи на блискавку,
Чи на мене, молодую, як на ластівку.
При цьому дивляться на долоні: якщо сухо, то — на блискавку чи зірницю, а якщо вийшла вода, то — на дощ і грозу.

Лети, лети, зозуленько,
Покажи ми доріженьку:
Чи угору, чи в долину,
Чи в понову муравину.

Коли в дитини випадав зуб, його викидають через грядки й примовляють:
Мишко, мишко,
На тобі кістяний зубок,
А мені дай залізний!
Мишко, мишко,
На тобі мій зуб старий,
А дай мені свій новий.

Ой дощику, поливайнику,
Поливай, поливай,
Поливай, поливай
Та і нас не минай.

Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко,
Дітки гуляють,
Тебе виглядають.

Проказують під час «сліпого» дощу.
Сонце світить,
Дощик кронить,
Чарівниця масло робить.

Ходи, ходи, дощику,
Зварим тобі борщику,
Зварим тобі галушок
Та виллємо на пісок.

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
У новому горщику,
Винесу на дуба,
Покличу голуба.
Голуб буде пити,
Дощик буде лити.
Поки голуб прилетить,
То голубка відлетить.
Тобі каша, а нам борщ,
Щоб ішов густенький дощ!

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику.
Цебром, відром, дійницею.

Успіхів вам у навчанні

Ольга Ношин