Біблійний урок або проповідь на тему «Слова Христа: Ви – сіль землі»
Скажіть, чи любите ви сіль? А коли солі надто багато, це добре? Дивлячись, у якому випадку. У цьому ми сьогодні переконаємось.
Згадаємо, що в Біблії говориться про сіль? Христос сказав: «Ви – сіль землі».
Чи Його слова вперше у Біблії говорять про сіль?
Хто із героїв старого заповіту буквально виконав заповідь Христа і став сіллю? Підкажу, що це було проти волі самої людини. І на дуже довгий час. Ця людина не померла, але і не була взята на небо. Згадаємо цю історію: Буття.19:24-26: "І Господь послав на Содом та Гоморру дощ із сірки й огню, від Господа з неба. І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!..."
· Чим стала Лотова жінка? Чому саме соляним стовпом? Чому не загинула одразу від вогню і сірки, як Содом та Гоморра? Вона стала вічним свідком про те що зробив Господь із нечестивими, а також про Його благодать, якою вона знехтувала… чи то заради цікавості, чи то через велику любов і прив’язаність до домівки. А можливо, через недовір’я Божому слову?
Ми не знаємо, чому саме вона не послухалась ангелів, але в будь-якому випадку, Лотова дружина стала вічним свідоцтвом про ті події аж до сьогоднішнього дня.
В цьому великий урок і для нас, щоб ми в будь-яких життєвих обставинах не відривали погляду віри від Ісуса Христа. А також не приділяли особливого значення земним минущим цінностям, які здатні нас відволікти на шлях неправди, кінець якого – загибель.
Так чому все ж таки, соляний стовп це – вічний свідок?
По-перше, він стоїть там аж до сьогоднішнього дня, нагадуючи всім поколінням про загибель нечестивих міст.
А по-друге, давайте звернемося до Біблії, що вона говорить про вічність і надійність солі?
Відкриємо 2Хр.13:5"Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство над Ізраїлем навіки, йому та синам його, соляною умовою?"
· Прочитайте, у кого є зноска від слова соляна? Що там сказано?
Соляною - «цебто вічною». Отже, соляний = вічний.
Якщо сіль асоціюється з вічністю, нам стає вже більш зрозумілою ідея бути сіллю землі, чи не так? Адже у вічності хоче бути кожен. Для цього досить лише виконувати функції солі.
· Ми чудово знаємо, що сіль зберігає їжу від псування. Християни, що очищені істиною будуть володіти тими властивостями, які застерігають світ від повного морального псування. Щоб запобігти псування продукту, слід його ретельно змішати із сіллю. Тобто, ми особисто маємо проникнути в світ, і змінювати його, не змінюючись самим. Це – як Божа любов, яка може змінити будь-кого.
Отже, маємо поки-що наступні висновки:
1. Ми сіль, отже ми – свідки про Божі справедливість і милосердя (як Лотова жінка, хоча й проти власної волі),
2. Якщо ми хочемо досягти вічності, ми просто зобов’язані бути сіллю.
3. Ми сіль, отже ми запобігаємо псуванню духовності у світі.
· Але ж, сіль має властивість і зовсім протилежну. Сіль роз’їдає рани. Якщо нею засипати грунт, він перестане плодоносити, втрачає свою родючість.
Про це сказано у Повт. 29:22 "…сірка та сіль, погорілище уся земля його, не буде вона засіювана, і не пустить рослин, і не зійде на ній жодна трава, як по знищенні Содому та Гоморри, Адми та Цевоїму, що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй.."
Чи про такі властивості говорив Ісус?
Якщо засипати сіллю землю, плодами якої після гріхопадіння стали бур’яни, терня та будяччя, то такі негідні плоди згодом також зникнуть.
Саме на таку землю посилає нас Господь.
Отже, наступний висновок: сіль знищує недостойні плоди, очищує землю.
4. Можливо, Христос мав на увазі сіль, потрібну для вживання у їжу. Чи згідні ви з тим, що сіль потрібно споживати?
Насправді, сіль просто необхідна для організму людини. В будь-якому нашому органі, так само, як і у крові, сльозах і поті міститься сіль. Наш організм не здатний самостійно виробляти сіль (або натрій хлорид), а ця речовина потрібна для транспортування кисню і поживних речовин, передачі нервових імпульсів, руху мускулатури, в тому числі, серцевого м’яза. Довге сольове голодування призводить до смерті людини.
У тілі дорослої людини міститься 250 гр. солі, такою кількістю можна заповнити 3-4 солонки.
Сіль в їжі просто необхідна, але лише у невеликій кількості, а зловживання сіллю призводить до гіпертонії та безлічі інших хвороб, що може теж погубити людину.
Сіль – важлива річ. Пам’ятаймо: ми не цукор, ми – сіль! Ми не покликані підсолоджувати життя. Багато церков на Заході вважають, що завданням церкви є урізноманітнення життя людей, вони прагнуть організувати так звану клубну діяльність, яка була б альтернативою світському життю для їхніх членів церкви. Чи може церква, що поставила в центрі свого служіння не Христа, а питання, як розважити свою молодь і чим зайнятися на вихідні запобігти моральному розтлінню? Не думаю.
5. і ще одне.
В Єз.16:4 сказано, що зазвичай із сіллю людина знайомилася одразу після своєї появи на світ: При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита на очищення, ані не була ти сіллю твоєю посолена, ані не була ти сповита.
Тобто, однією з важливих процедур при народженні дитини, було посолити дитину сіллю. Для чого? Точно я не знаю, але можливо, як засіб антисептики?
Відомо, що сіль, яка видобувалася в Ізраїлі на той час (Содомська сіль) була дуже їдкою. Якщо вона потрапляла в очі, то осліплювала людину. Кожен, хто її торкався, повинен був ретельно вимити руки.
Проте, така сіль використовувалась в лікувальних цілях. Чули коли-небудь про те, що за допомогою солі прогрівають застуджені м’язи та судини? Сіль добре тримає тепло, краще за будь-яку водяну грілку. Концентрований водяний розчин солі замерзає при від’ємних температурах, але він і закипає повільніше! Тобто, сіль здатна зігрівати.
Отже, ми повторили як багато важливих функцій виконує сіль!
Давайте знов підсумуємо, що для нас означає бути сіллю:
- Ми сіль, отже ми – свідки про Божу справедливість і милосердя.
- Якщо ми хочемо досягти вічності, ми просто зобов’язані бути сіллю.
- Ми сіль, отже ми запобігаємо псуванню духовності у світі.
- Ми, як сіль знищуємо недостойні плоди, очищуємо землю своїх сердець.
- Ми як кожна частина тіла Христового (церкви) повинні містити сіль (істину) для повноцінного функціонування.
- Ми можемо бути застосовані у лікувальних цілях, навіть для немовлят. Ми повинні духовно зцілювати і тих, хто вже знає істину, і тих, хто в духовному стані як немовлята.
- Крім того, сіль добре тримає тепло, тобто, вона здатна зігріти.
Йдемо далі.
У Марка 9: 50 Христос каже:"Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!". Христос цими словами підкреслює, що усе в нас повинно бути в міру. Сіль часто ототожнюється з правосуддям та справедливістю.
«Майте сіль у собі» — будьте сповнені справедливості, а також нам слід бути живими, кожен наш орган повинен повноцінно функціонувати.
«Майте сіль…майте й мир» – таке собі протиставлення активності і спокою водночас.
Цікаво, що віршем перед тим сказано: Марка 9: 49 "Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю."
Господь підкреслює ідею із старого заповіту, підтверджуючи, що вона і досі актуальна.
Слова про це містяться у Левит 2:13 "І кожну жертву, жертву хлібну, посолиш сіллю. І хлібної жертви твоєї не позбавиш соли заповіту Бога твого, на кожній жертві твоїй принесеш солі."
Господь каже, що всяка жертва має бути посолена сіллю, тобто кожен, хто приносить жертву турбується, щоб вона була гідною і, придаючи їй кращого смаку, робить її ароматною та ще приємнішою. І це знову ж таки свідчить про вічність заповіту, його надійність. Отже, все, що ми робимо для Бога, кожна наша справа має бути від усього серця, приправлена, ще більш приємна.
Хочу поділитися з вами ще деяким дослідженням. До слова сіль на древньоєврейській мові є дуже схожі слова. Так:
מלח сіль
מלך царювати, володіти
מלאך посланець; вісник; ангел
מלאכה робота, певний рід діяльності
Ці слова між собою досить схожі по звучанню, чи не так? Щоправда в написанні відрізняються 1-2 літерами.
Згадаємо знову текст 2Хронік 13:5 у ньому містяться одразу 2 із цих слів.
Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство (ממלכה — мамлаха) над Ізраїлем навіки, йому та синам його, соляною(מלח) умовою?
Що я маю на увазі, згадуючи ці подібності? На мою думку Христос не дарма закликає нас стати сіллю. В цьому слові міститься одночасно підтекст 2 Петра 2:9 «ви – рід вибраний, священство царське…», також, називаючи нас сіллю, Він робить нас посланцями, буквально — ангелами і підкреслює, що це має бути нашим постійним і основним заняттям на цій землі – чинити Його волю.
Отже, підведемо підсумок всього почутого. Які якості солі ви запам’ятали? Що із цього ми можемо виконати?
- Ми сіль, отже ми – свідки про Божу справедливість і милосердя (як Лотова жінка, хоча й проти власної волі),
- Якщо ми хочемо досягти вічності, бути сіллю – наш прямий обов’язок..
- Ми сіль, отже ми запобігаємо псуванню духовності у світі.
- Ми, як сіль знищуємо недостойні плоди, очищуємо землю.
- Ми як кожна частина тіла Христового (церкви) повинні містити сіль (істину та справедливість) для повноцінного функціонування.
- Ми можемо бути застосовані у лікувальних цілях. Ми повинні духовно зцілювати і тих, хто вже знає істину, і тих, хто в духовному стані як немовлята.
- Сіль добре тримає тепло, вона здатна зігріти.
- Все, що ми б не робили має бути приправлене сіллю, мати приємний смак.
- Бути сіллю означає належати до царського роду, а також бути посланцями Божими.
- Це має бути нашим постійним заняттям.
Ось 10 принципів, які ми вивели і маємо застосовувати у нашому житті.
Коли ж сіль втрачає свої якості?
- Тоді, коли зберігається у бездіяльності протягом довгого часу і
- коли витрачається за іншим призначенням.
Тобто, сіль, яку ми містимо у собі, слід витрачати одразу.
Приведу ще один маленький приклад:
Одна жінка при засолці огірків декілька років поспіль засмучувалася, через те, що огірки в неї виходили занадто м’якими та слизькими. Все вона туди додавала, як в рецепті написано, а огірки не виходили! Можливо, досвідчені господарки здогадаються, що вона робила не так?
Коли та жінка поскаржилася на це своїй подрузі, отримала у відповідь запитання:
«А сіль ти звідки береш?»
«Та ж я її знімаю із м’яса, яке ми солимо на літо», — розгублено відповіла та.
Ось так, сіль, яка вже витратила свою силу на інші, посторонні речі, не зможе зробити хорошої справи. Вона не вбереже від псування корисні огірки.
Тож, нехай благословить нас Господь, щоб ми були справжньою і якісною сіллю для Нього, щоб не втрачали свої здібності на посторонні непотрібні речі. А також, щоб ні в якому разі не прагнули досолити оточуючим, коли вони не сприймають того, що ми говоримо, а діяли з любов’ю.
Понравилась статья? Поделитесь:
Похожие статьи:
Нет комментариев. Ваш будет первым!
