Християнські історії для дітей. Урок довіри
Марійка та Оленка гралися на дитячому майданчику біля свого будинку. Вони каталися на гойдалках, коли побачили свого друга Андрійка, який збирав шишки під великим деревом. “Привіт, Андрійку!” — весело вигукнули дівчатка. “Ми зараз підемо до річки будувати замки з піску. Підеш із нами?”
Андрійко замислився і відповів:
— Це цікаво! Але я спершу запитаю дозволу у мами.
Він побіг додому, щоб дізнатися, чи можна йому піти з подругами. Його мама, пані Олена, слухала, як син радісно розповідав про план.
— Ні, Андрійчику, — лагідно сказала мама. — Біля річки зараз багато комарів, і це небезпечне місце для гри без дорослих. Чому б тобі не залишитися вдома і не допомогти мені полити квіти у саду?
Андрійко нахмурився.
— Мені завжди нічого не можна! — пробурмотів він і пішов у свою кімнату.
Його настрій був зіпсований. Він уявляв, як весело граються дівчатка, і почувався засмученим. Але мама покликала його на кухню.
— Андрійчику, — звернулася мама, коли він неохоче прийшов, — я знаю, що ти хочеш погратися з друзями, але я турбуюся про твою безпеку. Давай поллємо квіти разом, а потім я розповім тобі цікаву історію.
Хлопчик зітхнув, але вирішив погодитися. Вони разом поливали квіти, і Андрійко почав розпитувати маму про рослини у саду. Мама терпляче пояснювала, як кожна квітка потребує догляду, і як Бог створив їх такими прекрасними.
Коли вони завершили, мама сіла на лавку і почала розповідати історію:
— Одного разу маленький хлопчик на ім'я Петро також хотів піти гратися з друзями, але його мама попросила залишитися вдома. Він був невдоволений, але погодився. І знаєш, що сталося потім? Пізніше він дізнався, що його друзі заблукали в лісі, і довелося викликати дорослих, щоб їх знайти. Петро зрозумів, що мама врятувала його від небезпеки.
Андрійко задумався. Він дивився на квіти, які вони полили, і відчув вдячність за турботу мами.
Раптом з двору сусідів визирнула бабуся Ганна.
— Андрійчику, підійди-но сюди! — покликала вона.
Хлопчик підбіг до паркану, і бабуся передала йому коробочку.
— Це старі іграшки мого онука. Я подумала, що тобі вони можуть сподобатися.
Андрійко відкрив коробку і побачив всередині маленькі дерев’яні фігурки тварин і людей. Його очі засвітилися від радості.
— Дякую, бабусю Ганно! Це чудово!
Він швидко повернувся до дому, щоб показати іграшки мамі. Вони разом роздивлялися фігурки і придумали гру, в якій вони будували містечко для людей і тварин.
Коли ввечері Андрійко ліг спати, він подумав, як добре пройшов його день. Хлопчик усвідомив, що мама дбає про нього і хоче, щоб він був у безпеці. Перед сном він прочитав молитву:
— Господи, дякую Тобі за маму, яка любить мене і завжди піклується про мене. Допоможи мені бути слухняним і довіряти її рішенням.
Наступного ранку Андрійко зустрівся з Марійкою та Оленкою. Вони розповіли, що біля річки їм не вдалося збудувати замки, бо пісок був мокрий і липкий. Андрійко показав їм свої нові іграшки, і всі троє весело гралися у дворі.
Діти, пам’ятайте: ваші батьки хочуть вам тільки добра, навіть якщо вам здається, що їхні заборони несправедливі. Довіряйте їм, адже вони люблять вас так само, як і Бог любить усіх нас.
Понравилась статья? Поделитесь:
Похожие статьи:
Християнські історії для дітей. "Cнігова баба"
Християнські історії для дітей. "Маленький мурашка працівник"
Християнські історії для дітей. Лісові пригоди Марійки
Нет комментариев. Ваш будет первым!
