Одного разу, в невеличкому селі, жила собі дівчинка на ім’я Софійка. Вона була дуже допитливою і любила слухати історії, які їй розповідала бабуся. Одного вечора, коли небо вкривали мільйони зірок, Софійка підійшла до бабусі і запитала:
— Бабусю, чому ти завжди читаєш Біблію? Адже є стільки інших цікавих книжок!
Бабуся усміхнулася і відповіла:
— Дорога моя, Біблія — це особлива книга. Вона навчає нас, як жити правильно, любити інших і знаходити відповіді на найскладніші запитання. Хочеш, я розповім тобі одну історію?
Софійка радісно кивнула і вмостилася поруч.
— Колись давно, — почала бабуся, — жив собі хлопчик на ім’я Андрійко. Він був таким же допитливим, як і ти, але не дуже любив читати. Одного разу, його мама подарувала йому маленьку Біблію і сказала: “Це книга, яка змінить твоє життя. Читай її кожного дня, і ти побачиш, як усе стане ясним і зрозумілим”. Але Андрійко лише засміявся і поклав Біблію на полицю.
Минали дні. Андрійко часто стикався з різними труднощами. Він не знав, як помиритися з другом, який образився на нього, або як подолати свій страх перед темрявою. Якось уночі, коли знову не міг заснути через свої думки, він побачив ту саму Біблію на полиці. “Можливо, мама мала рацію?” — подумав хлопчик і вирішив відкрити книгу.
Він почав читати про Давида і Голіафа. Ця історія вразила його. Маленький пастушок, маючи лише пращу і віру в Бога, зміг перемогти велетня. Андрійко замислився: “Якщо я також буду довіряти Богу, чи зможу подолати свої страхи?”
З того вечора хлопчик щодня читав Біблію. Він дізнався, як Ісус учив любити навіть ворогів, як Бог дав мудрість Соломону, і як важливо прощати. З кожною прочитаною історією Андрійко відчував, що стає сильнішим, сміливішим і добрішим.
Одного разу до нього підійшов його найкращий друг Петрик, з яким він не розмовляв уже тиждень через сварку.
— Вибач мене, — сказав Петрик, опустивши очі. — Я не хотів тебе образити.
Андрійко згадав слова Ісуса: “Прощайте, щоб і вас Бог простив”. Він обійняв друга і сказав:
— Я теж винен. Давай більше не будемо сваритися.
Відтоді Андрійко продовжував читати Біблію і часто ділився тим, що дізнавався, з іншими дітьми. Він став справжнім прикладом для свого оточення.
— Ось так, Софійко, — завершила бабуся, — Біблія допомогла Андрійкові стати кращим. І якщо ти почнеш її читати, вона навчить тебе багатьох важливих речей.
Софійка задумалася. Того вечора вона попросила бабусю дати їй Біблію, щоб почати читати її самостійно. Відкривши першу сторінку, вона побачила слова: “Твоє слово — світильник для моєї ноги і світло для моєї стежки”.
— Світло для моєї стежки… — прошепотіла Софійка. — Бабусю, а можна я буду читати тобі вголос?
Бабуся усміхнулася:
— Звісно, люба. Це буде найкращий наш час разом.
І так почалася нова традиція в їхній родині. Щовечора Софійка і бабуся разом читали Біблію, обговорювали прочитане і вчилися жити за Божими заповідями. Софійка зрозуміла, що Біблія — це не просто книга. Це дороговказ, який допомагає знайти правильний шлях у житті.
Понравилась статья? Поделитесь:
Похожие статьи:
Християнські історії для дітей. Запаслива мишка
Християнські історії для дітей. Лісові пригоди Марійки
Християнські історії для дітей. "Маленький мурашка працівник"
Християнські історії для дітей
Християнські історії для дітей. "Cнігова баба"
